На передній поверхні колінного суглоба, між виростків стегнової кістки розташовується надколінник («колінна чашечка»). Зсередини надколінника покритий товстим шаром хряща, який потрібен для того, щоб вирости стегнової кістки ковзали по хрящу. Надколінок підвищує ефективність тяги м’язів, працюючи як блок. Крім того, надколінник діє як щит, що закриває суглоб від травм.

Анатомія колінного суглоба. Надколінник з оточуючими його зв’язками і сухожиллями

Одним з найбільш частих пошкоджень зв’язкового апарату колінного суглоба є вивих надколінника. Найчастіше зустрічаються зовнішні вивихи надколінника. При цьому відбувається його зміщення назовні і щільне прилягання до зовнішнього виростка стегна. Найчастіше пацієнтами з даною травмою стають спортсмени і люди, які ведуть активний спосіб життя. Найчастіше у них спостерігається типова нестабільність або, іншими словами, звичний вивих надколінника. До інших сприяючих чинників можуть відноситься вроджені аномалії розвитку колінного суглоба.

Найбільш частою причиною зовнішнього вивиху надколінника є прямий механізм: внутрішня ротація стегна при помірному згинанні колінного суглоба і фіксованій стопі. Рідше вивих може статися в результаті прямого удару. При цьому відбувається розрив зв’язок, що утримують надколінник, суглобової капсули та пошкодження хряща колінного суглоба. У тому випадку, якщо вивих стався вперше, його називають гострим або первинним. Якщо ж надколінник вивихується постійно, мова йде про звичний вивих.

Вивих надколінника

Пацієнти мають такі характерні симптоми:

– різкий біль в області коліна;

– явно виражену неправильну форму коліна, його збільшення, що виникає в результаті зсуву надколінника;

– при пальпації визначається явне зміщення надколінника, яке часом помітно навіть при візуальному огляді;

– повна або часткова відсутність можливості здійснювати будь-які активні рухи постраждалою ногою та будь-які спроби здійснити рухи викликають різкі болі;

– набряк коліна і нестабільність, які можуть виникати внаслідок самовільного вправлення при неповних вивихах.

Після попереднього огляду і пальпації найчастіше призначається рентгенологічне дослідження, а також такі методи діагностики як магнітно-резонансна томографія або комп’ютерна томографія.

Рентгенографія (зліва) і МРТ колінного суглоба (праворуч). Визначається вивих надколінника, пошкодження хряща і розрив внутрішньої підтримуючої зв’язки надколінника.

В останні роки визначилася потреба виконувати артроскопію в кожному випадку первинного зовнішнього вивиху, навіть якщо при МРТ не виявляються пошкодження стабілізаторів надколінника і не видно остеохондральних переломів. Артроскопія є найточнішим методом діагностики внутрішньосуглобових ушкоджень КС. Артроскопічне дослідження дозволяє безпомилково діагностувати наявність і локалізацію остеохондральних переломів, кількість і розміри остеохондральних фрагментів, визначити наявність і характер розривів медіальних мягкотканинних стабілізаторів надколінка, верифікувати ступінь його підвивиху.

Несвоєчасне лікування даної травми в більшості випадків можуть спричинити розвиток різних захворювань, таких, наприклад, як артрит колінного суглоба.

Крім того, неправильно вправлені первинні вивихи можуть стати причиною виникнення звичних вивихів, які є результатом постійних хворобливих відчуттів в колінному суглобі. Ще одним неприємним наслідком звичного вивиху стає поступове руйнування хрящів і зв’язкового апарату колінного суглоба, м’язова слабкість і обмеженість рухової функції.

Професійне лікування травми коліна зазвичай дає відмінні результати. При цьому пацієнтам повертається повна рухливість травмованого колінного суглоба і працездатність.

Якщо вивих стався вперше, то найчастіше рекомендується початкове консервативне лікування, яке полягає в вправленні вивиху (якщо це не наступило мимовільно), потім фіксація колінного суглоба ортезом (до 4-6 тижнів), зменшення больового синдрому, обмеження осьових навантажень. При рецидиві вивиху, виявленні вільного тіла всередині суглоба, повний розрив внутрішніх зв’язок, що утримують надколінник, показано оперативне лікування. Існує багато методів стабілізації надколінка (артроскопічний шов медіальної зв’язки надколінка по Ямомото, транспозиція дистального прикріплення зв’язки надколінника, відкрита пластика медіальної зв’язки надколінника або артроскопічна пластика MPFL (внутрішньої підтримуючої зв’язки надколінка).

Шов медіальної підтримуючої зв’язки надколінника

Пластика внутрішньої підтримуючої зв’язки надколінника

   Вибір методу операції підбирається лікарем індивідуально після огляду з урахуванням всіх особливостей пацієнта, включаючи оцінку дисплазії феморо-пателлярного зчленування. При гострому вивиху надколінника краще виконання артроскопії колінного суглоба з подальшим швом пошкоджених внутрішніх зв’язок надколінника. У разі звичного вивиху дане втручання безперспективне.

Після операції для розробки колінного суглоба пацієнту рекомендується пройти курс реабілітаційного лікування.