Головна > Блог > Алгологія > Комплексний больовий синдром

Комплексний регіонарний больовий синдром – це

це вкрай рідкісна форма патологічних болей верхніх та нижніх кінцівок. Виникає після сильних травм кінцівок внаслідок хірургічного втручання, перенесених тяжких захворювань – інфаркту, інсульту.

Фактори виникнення

В залежності від причин, які призводять до появи больового синдрому, його можна поділити на дві групи:

  • симптоматична дистрофія;
  • каузалгія;

 

Будь-який патологічний процес, будь-то перелом, розрив кровоносної судини, інсульт чи інфаркт можуть бути причиною пошкодження нервових волокон з подальшим розвитком реґіонарного больового синдрому. Постійні стресові ситуації – фактор, який провокує розвиток патології.

До сьогодні невідомо, що саме викликає розвиток больового синдрому верхніх та нижніх кінцівок, але існує тісний взаємозв’язок між появою патології та порушенням процесу взаємодії двох систем – центральної та периферичної.

 

Ознаки та прояви

Комплексний реґіонарний больовий синдром має неспецифічні ознаки, які схожі з рядом інших патологічних процесів:

  • постійне відчуття печії в нижніх кінцівках або верхніх кінцівках;
  • біль пульсуючого характеру;
  • підвищення чутливості шкіри на кінцівках до низьких температур;
  • зміна температурного режиму шкірного покриву – він може раптово покритись краплями поту або стати дуже холодним;
  • зміна кольору шкіри, вона стає глянцевою;
  • набряклість м’яких тканин верхніх та нижніх кінцівок;
  • складнощі при рухах;
  • судомні скорочення мязів;
  • м’язова атрофія.

 

Як визначити?

 Основні методи діагностики – огляд пацієнта та вивчення повного анамнезу.

Критерії діагностики для комплексного реґіонарного больового синдрому не існує, тому вкрай важливо точно описати всі симптоми.

До допоміжних методів діагностики належить сцинтиграфія та термографія.  Для визначення ступеня ураження верхніх та нижніх кінцівок проводиться рентгенографія та магнітно-резонансна томографія.

Як лікувати?

Повністю вилікувати реґіонарний больовий синдром практично неможливо, але при своєчасному зверненні до лікаря та при проведенні правильного лікування вдається значно полегшити стан пацієнта, зняти симптоми захворювання та максимально продовжити ремісію.

Методи лікування визначаються лікарем в індивідуальному порядку для кожного пацієнта в залежності від стадії захворювання, ступеня проявів симптомів, наявності ускладнень та супутніх захворювань.

Перша міра в лікуванні захворювання – це проведення медикаментозної терапії. Призначаються препарати знеболюючої дії, які направлені на зменшення больового синдрому та нормалізацію рухової функції кінцівок. У випадку відсутності позитивної динаміки  від прийому знеболюючих засобів, що випускаються без рецепта, лікар призначає сильнодіючі засоби з групи опіоїдів для зменшення болю.

Обов’язковим є прийом судинозвужуючих препаратів та антидепресантів. В деяких випадках антидепресанти допомагають успішно впоратись з проявами больового синдрому. Для зменшення проявів запалення та набряку м’яких тканин призначають препарати із групи кортикостероїдів, зокрема, преднізолон.

При неефективності позитивної динаміки від прийому знеболюючих та сильнодіючих засобів, проводиться блокада із введенням сильнодіючих знеболюючих засобів безпосередньо в ділянку локалізації нерву.