MedClinic > Блог > Травматологія > Переломи кісток

 

Переломом називають порушення цілісності кістки, яке виникає внаслідок дії фізичних (механічних) факторів або патологічних процесів. Механізм перелому може бути прямим або непрямим.

При прямому механізмі перелому зона ушкодження і точка прикладання сили збігаються, відповідно при непрямому механізмі місце пошкодження і точка прикладання травмуючої сили не збігаються (наприклад, при падінні на відведену руку точкою прикладання сили є кисть, може привести до перелому хірургічної шийки плечової кістки).

Класифікація переломів

  1. За походженням всі переломи діляться на дві групи: травматичні і патологічні.
  • Травматичні переломи виникають в спочатку неушкодженій кістці, коли сила механічного впливу настільки висока, що перевершує міцність кістки.
  • Патологічні переломи відбуваються при впливі значно меншої сили (іноді при повороті в ліжку, опорі на стіл і т.д.), що пов’язано з попереднім ураженням кістки патологічним процесом (метастази злоякісної пухлини, туберкульоз, остеомієліт, сифілітична гума, зниження міцності кістки при гіперпаратиреозі і ін.).
  1. За наявності пошкодження шкірних покривів переломи ділять на:
  • Відкриті – при наявності пошкоджень шкіри і слизових оболонок, при яких рана з’єднується з зоною перелому.
  • Закриті – переломи без порушення шкіри та слизових оболонок.
  1. У напрямку лінії перелому виділяють поперечні, косі, поздовжні, осколкові, гвинтоподібні, вбиті, компресійні і відривні переломи.

Діагностика переломів

Клінічне обстеження хворого с переломом проводиться за загальними принципами огляду постраждалих з гострою травмою.

При зборі анамнезу необхідно уточнити стан функції після пошкодження (чи міг пацієнт рухати кінцівкою, пересуватися, спиратися на ногу і т.д.). У деяких випадках в момент отримання травми потерпілий чує хрускіт або ламання кістки, що при адекватному стані хворого можна вважати по суті достовірною ознакою перелому.

При об’єктивному дослідженні визначають характерні для перелому симптоми, які поділяються на дві групи: абсолютні і відносні.

А) Абсолютні симптоми

Абсолютними називають симптоми, виявлення хоча б одного з яких, достовірно свідчить про наявність перелому.

Абсолютних симптомів перелому три:

  • характерна деформація
  • патологічна рухливість
  • кісткова крепітація

Але бувають випадки, коли у пацієнта відсутні ці ознаки, так буває, наприклад, при вбитому переломі, переломі плоских кісток.

Характерна деформація. Під характерною деформацією розуміють зміну конфігурації кінцівки (штикоподібна деформація, зміна осі кінцівки, ротація в області перелому), а також ті випадки, коли на око видно зміщені кісткові уламки.

Патологічна рухливість – наявність руху в атипових місцях. Визначається наступним чином: лікар фіксує рукою проксимальну частину кінцівки, а дистальну піддає помірним, що не завдають біль,  рухам. Якщо лікар відчуває хоча б мінімальну самостійну рухливість периферичної частини кінцівки по відношенню до центральної симптом вважається позитивним.

Кісткова крепітація – звук хрускоту або відповідні пальцеві відчуття, що виникають при терті кісткових уламків між собою. Даний симптом може проявлятися при спробі хворого рухати кінцівкою, накладанні пов’язки, накладенні або знятті транспортної шини.

Б) Відносні симптоми перелому

При відсутності абсолютних симптомів діагноз можна поставити при виявленні сукупності відносних симптомів – ознак, характерних не тільки для перелому, але і для інших захворювань.

1) Больовий синдром, безумовно, є у пацієнтів з переломом. Біль – інтенсивного характеру, що посилюється при рухах. Особливо діагностично важливо виявлення різкої локальної болючості в області перелому або болючості при навантаженні по осі.

2) Гематома в області перелому, при деяких видах може досягати великих розмірів (до 500-750 мл).

3) Зменшення довжини кінцівки, вимушене її положення. Слід пам’ятати, що дана ознака може бути і при вивиху.

4) Порушення функції при переломі зазвичай має велике значення: пацієнт не може встати з опорою на кінцівку, відірвати кінцівку від поверхні ліжка (симптом “прилиплої п’яти” при переломі стегна), кінцівка не може утримувати свою вагу і т.д.

Якщо у пацієнта визначається більшість відносних симптомів, це дозволяє лікарю клінічно поставити діагноз перелом кісток.

Основним інструментальним методом для діагностики переломів є рентгенівське дослідження.

Правильно виконана рентгенографія дозволяє з’ясувати характер пошкодження (перелом, вивих), визначити лінію перелому, наявність і характер зміщення.

У складних випадках рентгенографія може бути доповнена комп’ютерною томографією і МРТ. Це особливо стосується діагностики ушкоджень хребців і міжхребцевих дисків.

Інші додаткові методи дослідження дозволяють уточнити тяжкість загального стану і діагностувати пошкодження судин і внутрішніх органів. Лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові) дозволяють оцінити тяжкість крововтрати, наявність запальної реакції, виявити ознаки пошкодження внутрішніх органів (гематурія, підвищення трансаміназ, креатиніну плазми та ін.).

Для діагностики пошкоджень судин застосовують доплерографію, ангіографію, МРТ-ангіографію.