MedClinic > Блог > Травматологія > Вертлюговий бурсит

 

М’язи, що забезпечують рухи в тазостегновому суглобі, скорочуються і подовжуються. При цьому м’яз може тертися щодо сусідніх м’язів, сухожилля і кістки. Для зменшення цього тертя в нашому організмі є спеціальні синовіальні сумки (бурси), які містять рідину. У деяких випадках синовіальна сумка запалюється, що проявляється болем. Таке захворювання називається бурсит (від латинського слова bursa – сумка і закінчення itis – запалення).

Основними причинами бурситів є: травма, фізичне перевантаження сухожилля і м’язів. Розвитку захворювання сприяють переохолодження, сидячий і малорухливий спосіб життя, ожиріння, різна довжина ніг.

Синовіальних сумок навколо кульшового суглоба багато. Найчастіше зустрічається вертлюговий бурсит, який іноді називають трохантерітом.

Вертлюгова сумка (вертлюговий бурсит або трохантеріт), яка розташовується біля великого вертлюга стегнової кістки, тому біль локалізований в області великого вертлюга – зовнішнього кісткового виступу на стегновій кістці. Поруч з цією сумкою знаходиться ще одна – підвертлюгова, але підвертлюговий бурсит не має практичного значення, тож як і в тому, так і в іншому випадку лікування однакове.

При цьому захворюванні є глибокий, іноді пекучий біль в області кульшового суглоба, який іноді іррадіює вниз уздовж зовнішньої поверхні стегна. Основна скарга – неможливість лежати на певному боці через значне посилення болю в стегні, а також посилення болю при ходьбі, підйомі по сходах, при сидінні на ціпочках і обертанні стегна всередину, іноді назовні. Болі зменшуються в спокої, але періодично можуть посилюватися ночами, особливо в положенні лежачи на хворому боці.

Запалення вертлюгової сумки (зліва – червоним кольором, праворуч – зазначено стрілкою)

При огляді у лікаря виявляється біль при пальпації великого вертлюга стегнової кістки. Схожий біль присутній при тендиніті середнього сідничного м’яза, але вона відчувається трохи вище і провокується активним відведенням стегна, тоді як біль при вертлюговому бурситі найгостріше відчувається в положенні пронації і приведення стегна. Для виявлення цієї ознаки лікар руками рухає ногу пацієнта і визначає положення, в якому біль найбільш виражений.

Типова локалізація болю у пацієнта з вертлюговим бурситом

Рентгенологічне дослідження при вертлюговому бурситі може показати кальцифікати (ділянки скостеніння) в навколосуглобових м’яких тканинах поблизу великого вертлюга. Крім того, в області великого вертлюга можуть виявлятися остеофіти (кісткові шипи). На магнітно-резонансній томограмі можуть бути видно ознаки запалення вертлюгової сумки і скупчення рідини в ній. Можливо виконання ультразвукового дослідження, яке теж показує наявність надлишкової рідини в сумці.

Для одужання зазвичай достатньо спокою, лікувальної фізкультури та протизапальних засобів. В певних випадках застосовують фізіотерапію, ін’єкції глюкокортикоїдів або хірургічне лікування.

Ін’єкція гормонального препарату в область вертлюгової сумки

Лікування починають з призначення протизапальних засобів і усунення рухів, що провокують біль. Після купування гострого болю приступають до стрейтч-вправ для розтяжки клубово-великогомілкового тракту і тензора широкої фасції, та зміцнення сідничних м’язів. Конкретні вправи залежать від виду бурситу.

Якщо зазаначені методи не надають бажаного ефекту, призначають фізіотерапію, зокрема електрофорез або ультразвукову терапію. Якщо і це не допомагає, роблять ін’єкцію глюкокортикоїдів в найбільш болюче місце. У більшості випадків цих методів досить для лікування хворого.

Хороший ефект має екстракорпоральна ударно-хвильова терапія.

У рідкісних випадках біль зберігається незважаючи на консервативне лікування і служить показанням до операції. Описано декілька методів хірургічного лікування вертлюгового бурситу, які, згідно з опублікованими даними, виявляються досить ефективними у спортсменів і дозволяють їм повернутися в спорт через кілька місяців після операції.

Прогноз для одужання зазвичай хороший.