MedClinic > Блог > Травматологія > Колінний суглоб

 

Колінний суглоб – найскладніший суглоб людини. З огляду на цілий ряд причин колінний суглоб травмується частіше, ніж інші суглоби. Багато травм колінного суглоба можуть лікуватися консервативно, при певних травмах доводиться виконувати операцію.

 

Не відкладайте візит до лікаря ортопеда-травматолога, особливо якщо:

  • при рухах в колінному суглобі з’явилися болісні клацання;
  • коліно стало невпевненим, нестійким, гомілка наче вислизає або нога підкошуються;
  • біль не знімається прийомом знеболюючих засобів;
  • неможливо рухати коліном, або рухи обмежені;
  • з’явилась кульгавість;
  • в ділянці колінного суглобу є набряк.

 Біль в колінному суглобі: симптоми, діагностика та лікування

Біль в колінному суглобі – явище досить поширене. На неї можуть скаржитися як літні люди, так і молодь, спортсмени, молоді мами. Іноді її причини і характер можуть не бути приводом для занепокоєння. Наприклад, якщо ви забилися, впали і біль проявляється не надто інтенсивно, з кожним днем ​​стаючи все менш відчутною і через нетривалий час зовсім проходить. У таких випадках звертатися в клініку зовсім необов’язково. Але, якщо вас турбує гострий біль, навіть в стані спокою, який не проходить і не слабшає досить довго, посилюється після навантаження і/або після бігу, необхідно запланувати свій візит до лікаря, щоб уберегти ногу від непоправних наслідків травм колінного суглоба.

Причини болю в колінах

Щоб визначити причину болю, потрібно для початку розібратися, в якій частині коліна присутні неприємні відчуття. Адже у різних захворювань часом бувають досить схожі симптоми, і запорука успішного лікування – це правильна постановка діагнозу. Так, може бути біль в коліні з внутрішньої сторони, збоку, біль під коліном. І все це вказує на різні травми.

Умовно причини больового синдрому в колінному суглобі можна поділити на чотири групи.

Перша група

До неї відносяться різного роду системні хвороби, через які виникає постійний біль в коліні:

  • Інфекційні хвороби колінного суглоба (синдром Рейтера, туберкульоз, хвороба Лайма);
  • фіброміалгія;
  • Артропатія Шарко;
  • Хвороба Педжета;
  • Різноманітні артрити (системний червоний вовчак, ревматична поліміалгія, ревматоїдний артрит, артрит при захворюваннях кишечника запального характеру, подагра).

Друга група

До цієї групи відносяться як індивідуальні особливості будови суглоба в коліні, так і його захворювання, при яких може бути присутнім досить сильний біль в колінах:

  • Синдром «плікі» суглоба в коліні;
  • Тендиніт зв’язки надколінка;
  • Звичний вивих або, як його ще називають, хронічна нестабільність надколінника;
  • Артроз колінного суглоба і його різновиди;
  • Підколінна тенопатія;
  • Тенопатія двоголового м’яза стегна;
  • Бурсити в районі колінного суглоба;
  • Дисплазія виростків кістки стегна;
  • Підвивихи і нахили надколінка;
  • Розсікаючий остеохондрит;
  • Кіста Бейкера;
  • Хвороба Осгуд-Шляттера і інше.

Третя група

До третьої групи входять непрямі ознаки, які є основною причиною, що провокують біль в коліні. Але іноді їх досить складно діагностувати. Найбільш поширені причини – це:

  • Травми і різні захворювання тазостегнового апарату;
  • Неврологічні хвороби хребта.

Четверта група

До четвертої групи ми відносимо травми коліна, через які суглоб зазнав різні пошкодження. Через них може виникати як досить різкий біль в коліні при згинанні і розгинанні, так і невиражений, епізодичний, але протягом довгого часу:

  • удари коліна різної інтенсивності;
  • розриви: задніх і передніх хрестоподібних зв’язок, меніска, зв’язки надколінника, сухожилку чотириголового м’яза стегна, малогомілкової і великогомілкової колатеральних зв’язок;
  • нестабільність і розрив верхнього тібіофібулярного зчленування і його нестабільність;
  • переломи: остеохондральний, колінної чашечки (надколінка), в області виростків кістки стегна, дистальної частини стегнової кістки, верхньої частини великогомілкової кістки;
  • відрив горбистості великогомілкової кістки.

Звичайно ж, крім такого умовного поділу, біль буває і з інших причин. До них відносяться, наприклад, остеомієліт, онкологічні поразки, токсичний синовіїт.

Також, якщо розібратися, то можна виявити, що багато факторів, які відносяться до різних груп, пов’язані між собою. Наприклад, артроз може виникнути через те, що стався розрив меніска. Тому для точної причини виявлення болю в коліні часто необхідно комплексне обстеження, особливо, якщо прямої травми суглоба немає.

Що робити, якщо болить коліно?

Перше і найголовніше – ніякого самолікування! Цим Ви, з найбільшою ймовірністю, лише нашкодите хворій нозі. Лікування повинен призначити лише кваліфікований спеціаліст в травматології. Все, що на перших порах можете зробити Ви – це обмежити фізичні навантаження, не вживати алкоголь, не приймати гарячі ванну або душ.

Якщо біль дуже сильна, можна прийняти знеболюючий препарат або докласти лід, істотно обмежити рух ноги або зовсім знерухомити її.

Вкрай не рекомендується прикладати теплові компреси, перемотувати ногу еластичним бинтом, так як це може спровокувати набряк і посилення болю.

Якщо спостерігається біль у дітей, не варто зволікати – чим швидше Ви відведете дитину до лікаря, тим мінімальнішим буде ризик розвитку ускладнень.

Коли не варто відкладати візит до лікаря

  • сильний набряк коліна, який досить добре видно, навіть не придивляючись до нього;
  • рухи дуже обмежені або зовсім неможливі: у вас з’являється відчуття, що зігнути або розігнути ногу ніби щось заважає;
  • Ви стали кульгати або помітно кульгати;
  • біль помітно посилюється під час бігу і навіть при ходьбі, нога ніби-то підкошуються, здається нестійкою;
  • коли ви рухаєте коліном, то відчуваєте або чуєте клацання, що супроводжуються болем;
  • біль, який би інтенсивності вона не була, не проходить більше одного тижня.

 

  Яке лікування може призначити лікар?

Лікування консервативне

Слід зазначити, що після травми не варто намагатися повноцінно ставати на ногу, а також пересуватися самостійно. Ваше завдання до візиту в відділення травматології – це захистити коліно від подальшого, ще більшого пошкодження.

Якщо Ви звернулися в клініку відразу після пошкодження коліна, то спочатку всі дії будуть спрямовані на те, щоб по максимуму зняти наслідки травми і дискомфортні відчуття. Так, лікар-травматолог призначить Вам медикаменти і процедури для зняття набряку, якщо такий має місце і, звичайно ж, для мінімізації больового синдрому. Це можуть бути протизапальні препарати, холодові компреси, спокій для ноги. Якщо діагностують гемартроз, потрібно буде періодично відкачувати рідину, що накопичується в суглобі.

Трохи пізніше, після проведення першочергових процедур, лікар постарається повернути Вам рухливість суглоба.

Як лікувати біль в колінах без операції?

Може бути призначено лікувальну фізкультуру, а також фізіотерапія. Вправи необхідні для того, щоб запобігти атрофії м’язів, а також повернути суглобу колишню рухливість. Також спеціальні вправи допоможуть зміцнити чотириголовий м’яз стегна і підколінні м’язи. Вони, в свою чергу, забезпечують стабільність коліна, адже в разі її відсутності може статися розвиток раннього артриту суглоба.

 

Лікування хірургічне

До нього лікар може вдатися в тому випадку, коли консервативні методи не принесли бажаного результату і стабільність суглоба не перебуває на належному рівні, тим самим, обмежуючи людини в фізичній активності. У переважній більшості випадків пацієнту показана артроскопічна операція, в процесі якої можна усунути різні причини болю і дискомфорт.

Слід зазначити, що навіть якщо лікарю, який оглянув коліно відразу після травми, вже стає очевидним, що йому без хірургічного втручання не обійтися, все одно призначається курс фізіотерапії, а також лікувальної фізкультури. Робиться це для того, щоб зняти набряк і повернути суглобу рухливість.

Тому якщо вас турбують болі та інші неприємні відчуття в області коліна, краще не зволікати і звернутися до лікаря, щоб уберегти себе від страшних наслідків вчасно не наданої медичної допомоги та хірургічного втручання.

 

Меніски

Меніски колінного суглоба є хрящові прокладки. Меніски виконують різні функції: розподіляють навантаження, амортизують поштовхи, зменшують контактне напруження, виконують роль стабілізаторів, обмежують амплітуду рухів, беруть участь в пропріоцептівній аференціації при рухах в колінному суглобі, тобто сигналізують нашому мозку про те, в якому становищі знаходиться колінний суглоб. Головними серед цих функцій вважаються перші чотири – розподіл навантаження, амортизація поштовхів, розподіл контактної напруги та стабілізація. При рухах в колінному суглобі меніски стискаються, їх форма змінюється.

Структура менісків

Менісків в колінному суглобі два – зовнішній (латеральний) і внутрішній (медіальний). Спереду суглоба вони з’єднуються поперечною зв’язкою.

Зовнішній меніск більш рухливий, ніж внутрішній, тому його травматичні ушкодження відбуваються рідше.

Внутрішній меніск менш рухливий і пов’язаний з внутрішньою бічною зв’язкою колінного суглоба, тому травма часто поєднується з пошкодженням і цієї зв’язки.

Збоку від суглоба меніски зрощені з капсулою суглоба і мають кровопостачання від артерій капсули. Внутрішні частини знаходяться в глибині суглоба і власного кровопостачання не мають, а харчування їх тканин здійснюється за рахунок циркуляції внутрішньосуглобової рідини, тому пошкодження менісків поруч з капсулою суглоба зростаються добре.

коленного сустава не срастаются совсем.

Травми меніска – найчастіша проблема колінного суглоба. Принципово розриви менісків бувають травматичні, які частіше виникають як результат травми у молодих людей і дегенеративні, які частіше бувають у людей похилого віку і можуть статися і без травми на тлі дегенеративних змін меніска, які є варіантом перебігу артрозу колінного суглоба. Діагностувати розрив меніска може лікар в центрі травматології в Києві. Для підтвердження діагнозу розриву меніска може знадобитися магнітно-резонансна томографія (МРТ). Рідше для підтвердження діагнозу може використовуватися ультразвукове обстеження (УЗД).

Найбільш часто для лікування захворювань меніска вдаються до хірургічного втручання. В даний час «золотим стандартом» при пошкодженні меніска є виконання артроскопії (огляд порожнини суглоба за допомогою спеціальної оптичної системи), під час якої, при можливості, проводиться зшивання ушкодженого меніска. При неможливості зшивання, а також при локалізації пошкодження під позасудинною частиною, проводиться часткове або повне видалення меніска.

Хрестоподібні зв’язки

Хрестоподібні зв’язки знаходяться в порожнині колінного суглоба, вони забезпечують стабільність кісток відносно одна одної. До найбільш важливих зв’язок колінного суглоба відносяться:

Хрестоподібні зв’язки, які утримують гомілку від зсуву вперед (передня хрестоподібна зв’язка) і назад (задня хрестоподібна зв’язка).

Великогомілкова колатеральна зв’язка (внутрішня бічна зв’язка), яка утримує гомілку від відхилення назовні.

Малогомілкова колатеральних зв’язка (зовнішня бічна зв’язка), яка утримує гомілку від відхилення досередини.

 

Пошкодження і розрив передньої хрестоподібної зв’язки є дуже поширеною травмою.

Передня хрестоподібна зв’язка

Передня хрестоподібна зв’язка (ПКС) найбільше травмується серед зв’язок в колінному суглобі, вона знаходиться в самому центрі колінного суглоба. Передня хрестоподібна зв’язка починається від внутрішньої поверхні латерального виростка стегнової кістки, проходячи через міжгомілкову вирізку прямує вниз, вперед і всередину, прикріплений до переднього міжвиросткового поля великогомілкової кістки. Передня хрестоподібна зв’язка стабілізує колінний суглоб і не дає гомілці надмірно зміщуватися вперед, а також утримує зовнішній виросток великогомілкової кістки.

Крім того, що передня хрестоподібна зв’язка колінного суглоба виконує стабілізаційну функцію (утримує гомілку від зсуву вперед і досередини), в ній є ще і нервові закінчення, які сигналізують про те, в якому становищі (зігнутому або розігнути) знаходиться колінний суглоб.

Передня хрестоподібна зв’язка практично не має кровоносних судин. Перпендикулярно до передньої хрестоподібної зв’язки ззаду від неї розташовується задня хрестоподібна зв’язка, і якщо подивитися на ці зв’язки спереду, то можна побачити, як вони утворюють хрест, що і дало цим зв’язкам таку назву – хрестоподібні зв’язки. Середня довжина передньої хрестоподібної зв’язки – 3 сантиметри, а ширина – 7-12 мм.

Задня хрестоподібна зв’язка (ЗКС) розташовується поруч перпендикулярно до передньої хрестоподібної зв’язки, утворюючи хрестоподібну структуру в самому центрі суглоба. Вона стабілізує колінний суглоб, і утримує гомілку від зсуву назад.

Травма меніска

Меніски – це хрящові прошарки всередині колінного суглоба, які, в основному, виконують амортизуючу і стабілізуючу функції. Менісків колінного суглоба два: внутрішній (медіальний) і зовнішній (латеральний)

Причини розриву меніска

Серед внутрішніх ушкоджень колінного суглоба ушкодження меніска займають перше місце. Причиною розриву меніска є непряма або комбінована травма, що супроводжується ротацією гомілки назовні і є характерною для медіального меніска, всередину характерна для зовнішнього меніска.

Діагностувати розрив меніска може спеціаліст відділення травматології. Для підтвердження діагнозу розриву меніска може знадобитися магнітно-резонансна томографія (МРТ).

Крім того, пошкодження менісків можливо при різкому надмірному розгинанні суглоба з зігнутого положення, відведення і приведення гомілки. Рідше – при впливі прямої травми в випадки удару суглобом об край сходинки або нанесення удару якимось предметом, що рухається.

Повторна пряма травма чи удар може привести до хронічної травматизації менісків (меніскопатія) і в подальшому до його розриву. Дегенеративні зміни меніска можуть розвинутись в результаті хронічної мікротравми, після ревматизму, подагри, хронічної інтоксикації. Особливо ці зміни можуть відбутися в осіб, яким доводиться багато ходити або працювати стоячи. При комбінованому механізмі травми, крім менісків, зазвичай пошкоджуються капсула, зв’язковий апарат, жирове тіло, хрящ і інші внутрішні компоненти суглоба.

Види розривів менісків

  • відрив меніска від місць прикріплення в області заднього і переднього рогів і тіла меніска в паракапсульній зоні;
  • розриви заднього і переднього рогів і тіла меніска в трансхондральній зоні;
  • різні комбінації перерахованих ушкоджень;
  • надмірна рухливість менісків (розрив міжменіскових зв’язок, дегенерація меніска);
  • хронічна травматизація і дегенерація менісків, кістозне переродження менісків (головним чином зовнішнього).

Розриви менісків можуть бути повними, неповними, поздовжніми (“ручка лійки»), поперечними,  роздробленими.

 

Симптоми розриву меніска

У молодому віці розриви менісків відбуваються частіше в результаті травми. Як правило, розрив відбувається при крученні на одній нозі, тобто при осьовому навантаженні в поєднанні з ротацією гомілки. Наприклад, така травма може статися при бігу, коли одна нога несподівано встає на нерівну поверхню, при приземленні на одну ногу з крученням корпусу. Однак розрив меніска може статися і при іншому механізмі травми.

Зазвичай відразу після розриву з’являється біль в коліні, суглоб набрякає. Якщо розрив меніска зачіпає червону зону, тобто то місце, де в меніску є кровоносні судини, то виникне гемартроз – скупчення крові в суглобі. Він проявляється вибуханням, набряком вище надколінника.

 

При розриві меніска відірвана частина меніска починає заважати рухам в колінному суглобі. Невеликі розриви можуть викликати болісні клацання або відчуття утрудненого руху. При великих розривах можлива блокада суглоба внаслідок того, що відносно великий розмір розірваного і бовтаючого фрагмента меніска переміщається до центру суглоба і робить деякі рухи неможливими, тобто суглоб «заклинює». При розривах заднього рогу меніска частіше обмежується згинання, при розривах тіла меніска і його переднього роги страждає розгинання в колінному суглобі.

Біль при розриві меніска може бути настільки сильним, що неможливо наступити на ногу, а іноді розрив меніска проявляє себе тільки лише болем при певних рухах, наприклад, при спуску зі сходів. При цьому підйом по сходах може бути абсолютно безболісним.

Варто зазначити, що блокада колінного суглоба може бути викликана не тільки розривом меніска, але і іншими причинами, наприклад, розривом передньої хрестоподібної зв’язки, вільним внутрішньосуглобовим тілом, в тому числі відшарованим фрагментом хряща при хворобі Кеніга, остеохондральними переломами, переломами виростків великогомілкової кістки і багатьма іншими причинами.

При гострому розриві в поєднанні з пошкодженням передньої хрестоподібної зв’язки припухлість може розвинутися швидше і бути більш вираженою. Пошкодження передньої хрестоподібної зв’язки часто супроводжуються розривом латерального меніска. Це пов’язано з тим, що при розриві зв’язки зовнішня частина великогомілкової кістки вивихується вперед і латеральний меніск защемлюється між стегновою і великогомілковою кісткою.

Хронічні, або дегенеративні, розриви частіше виникають у людей старше 40 років; біль і припухлість при цьому розвиваються поволі, і не завжди можна виявити їх різке посилення. Часто в анамнезі не вдається виявити вказівок на травму або виявляється лише дуже незначний вплив, наприклад згинання ноги, присідання або навіть розрив може з’явитися просто при вставанні з крісла. При цьому теж може виникнути блокада суглоба, однак дегенеративні розриви частіше дають тільки біль. Варто відзначити, що при дегенеративних розривах меніска часто пошкоджений і сусідній хрящ, що покриває кістку.

Як і гострі розриви меніска, дегенеративні розриви можуть давати різноманітні симптоми. Іноді від болю зовсім неможливо наступити на ногу або навіть трохи посувати нею, а іноді біль з’являється тільки при спуску зі сходів, присіданні.

 

Діагноз при травмі меніска

Основна ознака розриву меніска – біль в колінному суглобі, що виникає або посилюється при певному русі. Інтенсивність болю залежить від місця, в якому стався розрив меніска (тіло, задній ріг, передній ріг меніска), розміру розриву, часу, що пройшов з моменту травми.

Діагноз розриву меніска неможливо поставити самостійно – потрібно звернутися до лікаря ортопеда-травматолога. Бажано, щоб Ви звернулися до фахівця, який безпосередньо займається лікуванням пацієнтів з травмами і захворюваннями колінного суглоба в центрі травматології.

На фото: МРТ нормального і пошкодженого меніска

 

Розрив меніска – лікування

Лікування травм менісків залежить від серйозності стану. Незначний розрив або дегенеративні зміни меніска спочатку лікуються консервативно. Тотальний розрив по типу «ручки лійки», що викликає блокаду колінного суглоба, вимагає артроскопічної операції. Більшість реальних травм менісків знаходяться десь між цими двома крайніми станами і, відповідно, рішенням щодо лікування. Тому рішення про негайність операції повинно бути зроблено на основі симптомів і ознак, враховуючи при цьому спортивний рівень і навантаження спортсмена.

Операція

В даний час «золотим стандартом» лікування розривів менісків колінного суглоба є артроскопія – малотравматична операція, яку виконують через два розрізи довжиною по одному сантиметру. Існують і інші методики (шов меніска, трансплантація меніска), але вони дають менш надійні результати.

В ході артроскопії відірвану частину меніска прибирають і внутрішній край меніска вирівнюють спеціальними хірургічними інструментами. Звернемо увагу, що прибирають лише частину меніска, а не весь меніск. Відірвана частина меніска вже не виконує своєї функції, тому немає особливого сенсу її зберігати.

Після артроскопічної операції можна ходити в той же день, але для повноцінного відновлення може знадобитися від кількох днів до кількох тижнів.

Розрив хрестоподібної зв’язки

Передня хрестоподібна зв’язка (ПКС) травмується дуже часто серед зв’язок колінного суглоба. Наприклад, її розриви відбуваються в 15-30 разів частіше, ніж задньої. Механізм травми ПКС найчастіше пов’язаний із заняттями спортом і часто полягає в вальгусному викривленні гомілки і її пронації.

Для визначення розриву передньої хрестоподібної зв’язки лікар проводить діагностику, найбільш показовою з яких є МРТ.

Причини розриву хрестоподібної зв’язки

Враховуючи функції, які виконує ПКС (утримування гомілки від зсуву вперед і досередини), стає зрозумілим і механізм травми, при якому відбувається розтягнення або пошкодження передньої хрестоподібної зв’язки. Як правило, крутіння на опорній нозі, коли корпус зі стегном обертається назовні, а гомілка зі стопою залишаються на місці.

Однак насправді механізм і причини розриву передньої хрестоподібної зв’язки складніше. Принципово в якості причин можна виділити пряму травму (контактний механізм: удар по гомілці, стегна) і непряму (неконтактний механізм: кручення на нозі при різкому гальмуванні, приземлення після стрибка і т.д.).

Відхилення гомілки назовні і кручення стегна досередини. Цей механізм розриву передньої хрестоподібної зв’язки найпоширеніший. Часто він відбувається в гандболі, баскетболі, футболі та волейболі, коли під час бігу потрібно різко розвернутися або при приземленні після стрибка з розворотом корпусу досередини від опорної ноги. При такому механізмі травми може статися і розрив внутрішнього меніска. Якщо такий рух буде дуже сильним, то можливе пошкодження трьох структур: передньої хрестоподібної зв’язки, внутрішнього меніска і внутрішньої бокової зв’язки. Таке пошкодження колінного суглоба ще називають «нещасливою тріадою» або «вибухом колінного суглоба».

 

Главным симптомом разрыва передней крестообразной связки является нестабильность сустава. Длительное игнорирование нестабильности приводит к раннему артриту коленного сустава. При выраженной нестабильности рекомендуется хирургическая операция заключающаяся в реконструкции передней крестообразной связки, которая может быть осуществлена несколькими способами. Спустя 6 месяцев после разрыва ПКС человек может вернуться к прежнему уровню физической активности.

Основним симптомом розриву передньої хрестоподібної зв’язки є нестабільність суглоба. Тривале ігнорування нестабільності призводить до раннього артриту колінного суглоба. При вираженій нестабільності рекомендується хірургічна операція, що полягає в реконструкції передньої хрестоподібної зв’язки, яка може бути здійснена кількома способами. Через 6 місяців після розриву ПКС людина може повернутися до колишнього рівня фізичної активності.

Розуміння механізму пошкодження зв’язки має велике значення для діагностики та профілактики цієї травми та при чіткому докладному описі моменту травми самим спортсменом. Ось чому ці знання необхідні не тільки лікарям, а й спортсменам. Розуміння механізму травми допоможе спортсменам уникати ситуацій, що призводять до розриву.

Неконтактний механізм травми переважає серед ушкоджень передньої хрестоподібної зв’язки. Даний механізм передбачає, що травмований суглоб не піддається навантаженню ззовні. В іншому випадку такий механізм називається контактним, найчастішим з яких є безпосередній удар в область суглоба, а також по гомілці або стегна.

 

Симптоми пошкодження хрестоподібної зв’язки

Пошкодження передньої хрестоподібної зв’язки зазвичай передує травма колінного суглоба, відразу після якої виникає біль і сильний набряк коліна. При розриві передньої хрестоподібної зв’язки часто чути тріск, проте це неспецифічна ознака, яка буває і при розривах інших зв’язок колінного суглоба. Крім того, в момент травми можливе відчуття «вивиху» гомілки наперед або убік. У таких випадках потрібно звернутися до лікаря.

Перш за все лікар-травматолог з’ясує механізм травми, який допоможе запідозрити не тільки пошкодження передньої хрестоподібної зв’язки, а й інших структур (наприклад, задньої хрестоподібної зв’язки, зовнішньої і внутрішньої бічних колатеральних зв’язок).

При розриві передньої хрестоподібної зв’язки в порожнину суглоба потрапляє кров – такий стан називають гемартрозом. У перші кілька днів після травми цей гемартроз і біль можуть бути настільки виражені, що повноцінне обстеження суглоба руками лікаря неможливо, а саме завдяки обстеженню руками лікаря і може бути поставлений діагноз розриву передньої хрестоподібної зв’язки.

 

Діагностика пошкодження зв’язок

Після того, як лікар ретельно ознайомиться з механізмом травми, він почне тестувати Ваші колінні суглоби. В першу чергу обстежують здорове коліно для того, щоб була можливість порівняти результати тестів на здоровій і хворій нозі. При ретельному огляді, тестуванні суглоба на розрив передньої хрестоподібної зв’язки можна діагностувати без додаткових методів дослідження. Але, так як необхідно виключити і інші травми (переломи виростків великогомілкової і виростків стегнової кісток, переломи надколінника, перелом Сегонда, розриви менісків, бічних зв’язок і ін.), лікар використовує і інші, інструментальні методи обстеження (рентгенографію, магнітно-резонансну томографію, УЗД).

Задня хрестоподібна зв’язка (ЗКС) розташовується відразу за ПКС. Щоб розірвати задню хрестоподібну зв’язку, потрібен дуже сильний вплив. Найпоширеніший механізм розриву – удар по гомілці спереду, що буває в дорожньо-транспортних пригодах і в спорті. Наприклад, це може бамперна травма – коли бампер низького автомобіля б’є по верхній частині гомілки, але нижче коліна. У водіїв може бути схожий механізм травми – при зіткненні, водій за інерцією зміщується вперед і ударяється коліном об приладову дошку автомобіля. Для профілактики саме таких пошкоджень в сучасних автомобілях під рульовим колесом є подушки безпеки. Єдиний спосіб профілактики, крім обмеження активності, полягає в зміцненні м’язів колінного суглоба.

При підозрі на травму задньої хрестоподібної зв’язки дуже важливо обстежити зв’язки зовнішньозаднього  відділу колінного суглоба (постеролатеральний кут), так як в 60% випадків вони також виявляються пошкодженими.

Підтвердити діагноз розриву задньої хрестоподібної зв’язки і дізнатися про те, чи є інші пошкодження можна за допомогою інструментальних методів обстеження, основними з яких є рентгенографія і магнітно-резонансна томографія. Ультразвукове дослідження (УЗД) при травмах хрестоподібних зв’язок неінформативно.

З огляду на те, що задня хрестоподібна зв’язка рветься при дуже важких травмах, в першу чергу виконують рентгенограми колінного суглоба, на яких шукають переломи виростків стегнової кістки, виростків великогомілкової кістки, надколінника. Про пошкодження задньої хрестоподібної зв’язки може свідчити невеликий підвивих гомілки назад, видимий на рентгенограмі в бічній проекції. Збільшити інформативність рентгенограм можна простим способом: під час знімка виконується тест «заднього висувного ящика», а знімок порівнюється з таким же знімком здорового коліна.

 

Лікування розривів

Консервативне лікування травм передньої хрестоподібної зв’язки зазвичай не дає хороших результатів у людей, які повертаються до інтенсивних спортивних занять. Біль, набряк і нестабільність періодично виникають у 56-89% спортсменів з розривами передньої хрестоподібної зв’язки після консервативного лікування.

В даний час «золотим стандартом» лікування розривів зв’язок колінного суглоба є артроскопія – малотравматична операція, яку виконують через два розрізи довжиною по одному сантиметру.

Зшити розірвану передню хрестоподібну зв’язку неможливо – для її відновлення використовуються трансплантати, тобто інші сухожилля (аутотрансплантат  зв’язки надколінника, аутотрансплантат з підколінних сухожиль, алотрансплантат) або синтетичні протези.

Аутопластика передней крестообразной связки 

Аутопластика передньої хрестоподібної зв’язки

Операцію (артроскопію) роблять в тому випадку, якщо після консервативного лікування стабільність суглоба не відповідає вимогам фізичної активності. Варто відзначити, що операція дає найкращі результати на тлі повноцінних рухів в колінному суглобі і сильних м’язів, що ще раз підкреслює важливість консервативного етапу лікування. В середньому операції по відновленню передньої хрестоподібної зв’язки у людей, які не займаються спортом, роблять через 6 місяців після розриву, але це не означає, що пізніше операцію робити не потрібно. Буває, що її роблять і через 5-7 років після травми. Операція може бути виконана на будь-якому терміні після травми, за винятком тих випадків, коли в колінному суглобі на тлі розриву передньої хрестоподібної зв’язки і нестабільності колінного суглоба розвинувся виражений артроз.

Мета операції з пластики відновлення передньої хрестоподібної зв’язки – як можна швидше повернути хворого до бажаного рівня фізичної активності та уникнути ускладнень, до яких в першу чергу відноситься артроз.

Удосконалення хірургічної техніки і методів реабілітації призвело до того, що понад 90% хворих продовжують займатися спортом і повністю задоволені результатами лікування. Середній термін реабілітації становить 4-6 місяців, але деякі професійні спортсмени з успіхом приступають до змагань і через 3 міс. Критерії допуску до спортивних занять можуть відрізнятися, але завжди орієнтуються в тій чи іншій мірі на результати функціональних проб, відчуття хворого і дані огляду. Найбільш загальноприйняті критерії такі: відновлення амплітуди рухів, збільшення зміщення гомілки за даними гоніометрії не більше ніж на 2-3 мм в порівнянні зі здоровою ногою, сила чотириголового м’яза не менше 85% від норми, відновлення сили задньої групи м’язів стегна, всі функціональні показники становлять не менше 85% норми.

 

Медіа

13.04.2020

Травматологія

Колінний суглоб

Колінний суглоб - найскладніший суглоб людини. З огляду на цілого ряду причин він травмується частіше, ніж інші суглоби.