Головна > Uncategorized > Стеноз хребтового каналу

Стеноз хребтового каналу – звуження просвіту каналу у певних відділах хребта. Це патологічний процес, пов’язаний з розвитком дегенеративних процесів в хребті. Стеноз хребтового каналу небезпечний своїми ускладненнями. При стенозі хребтового каналу на поперековому рівні без надання своєчасного лікування можуть з’являтися такі симптоми, як оніміння в нижніх кінцівках, а іноді параліч.

Види стенозу:

  • Форамінальний (латеральний) – стеноз в ділянці міжхребцевих отворів, через які виходять спинномозкові нерви.
  • Центральний – звуження на рівні спинномозкового каналу в місці проходження спинного мозку або його корінців. Найбільш часто розвивається на поперековому рівні.

Чому виникає ця патологія?

Дегенеративний стеноз хребтового каналу виникає з таких причин:

  • вроджені патології та аномалії розвитку хребта;
  • травмування хребта;
  • дегенеративні процеси хребта;
  • вікові зміни – поступове руйнування кісткової та хрящової тканини хребців;
  • захворювання суглобів (спондилоартроз);
  • утворення кісткових шпор (остеофітів).

Симптоматична картина

Прогресування стенозу провокує таку клінічну картину:

  • біль в нижніх кінцівках;
  • судомні скорочення м’язів;
  • біль в поперековому відділі хребта, яка іррадіює в н/кінцівки;
  • оніміння та поколювання в стопах;
  • слабкість м’язів нижніх кінцівок;
  • біль в шийному відділі хребта та ділянці плеча (при стенозі в шийному відділі хребта);
  • втрата рівноваги;
  • порушення роботи органів шлунково-кишкового тракту;
  • порушення сечовипускання (затримка сечі, нетримання сечі).

Як діагностувати?

Діагностика стенозу хребтового каналу включає наступні методи дослідження:

  • огляд пацієнта, збір детального анамнезу;
  • рентгенографія хребта;
  • магнітно-резонансна томографія;
  • комп’ютерна томографія.

Методи лікування

            Лікування стенозу хребтового каналу у кожного пацієнта визначається індивідуально. Враховуючи, що стеноз має повільно прогресуючий перебіг, то на ранніх стадіях розвитку розпочинають консервативну терапію:

  • фізіотерапевтичні процедури та вправи лікувальної фізкультури, що направлені на відновлення витривалості та гнучкості хребта;
  • прийом анальгетиків – призначається при вираженому больовому синдромі;
  • обмеження активності та навантаження, поміркована ходьба;
  • носіння корсета для спини – забезпечення підтримки при слабкому пресі, призначається наявності дегенеративних процесів хребта;
  • блокади – введення місцевого анестетика (аналгетичний ефект) з гормональним препаратом, зокрема гідрокортизон, дексаметазон, метилпреднізолон, (протизапальний ефект) до місця стенозу з метою зменшення запалення, набряку та болю.
  • епідуральний адгезіоліз – введення спеціального епідурального катетера до місця звуження спинномозкового каналу з наступним введенням медикаментозних засобів, що знімають запалення та набряк, та сприяють розсмоктуванню спайок в епідуральному каналі, тим самим збільшуючи простір в хребтовому каналі.

При відсутності позитивної динаміки від медикаментозної терапії та фізіотерапевтичного лікування пацієнту призначається хірургічне лікування. Метою хірургічного лікування стенозу – звільнити та зменшити тиск на нервові структури.

Види хірургічного лікування стенозу:

  1. Стабілізація хребта за допомогою системи транспедикулярної фіксації.
  2. Стабілізація хребта динамічного типу – імплант в якості міжостистого амортизатора, на який буде спадати значна частина навантаження.
  3. Лямінектомія декомпресійного типу – видалення дуги пошкодженого хребця.
  4. Лямінотомія – часткове видалення дуги хребця.
  5. Метод хірургічної стабілізації хребта – виправлення аномалій будови та розташування хребців, коли один з них находить на інший. Для проведення цієї операції використовуються фрагменти кісткової тканини, яку беруть у пацієнта зі стегна. Для фіксації кісткової «латки» використовується спеціальні гвинти та пластини або металевий каркас.

Але слід зважати на те, що стеноз хребтового каналу – це дегенеративний процес, який перебігає в хронічній стадії, тому навіть проведене хірургічне втручання не гарантує, що з часом больовий синдром може відновитись. Пацієнтам необхідно час від часу проходити профілактичний огляд у невролога.