Пункція гайморової пазухи – безпечна і ефективна діагностична та лікувальна процедура. При гаймориті пункція пазух проводиться з метою вивчення патологічного процесу і швидкого зменшення запального процесу.

Показаннями до проведення пункції носових пазух служать наступні фактори:

• важка клінічна картина захворювання (яскраво виражені симптоми, що не знімаються медичними препаратами);
• лікування гострого гаймориту;
• профілактика рецидивів хронічного гаймориту;
• відновлення прохідності носових ходів.

Пункція пазух носа не проводиться в наступних випадках:

• аномалії будови і розвитку носових ходів;
• інфекційні захворювання, що протікають в гострій стадії;
• цукровий діабет в стадії декомпенсації;
• гіпертонія;
• дитячий вік;
• хронічні хвороби соматичного характеру.

Як проводиться?

Пункція носа – нескладна медична маніпуляція, що проводиться пацієнтам при гаймориті. Перед проведенням пункції носа не потрібно особливої ​​підготовки. Носові пазухи пацієнта очищаються від слизу і зрошуються Лідокаїном або дикаїну для місцевого знеболювання.

Пункція носа при гаймориті проводиться спеціальним медичним інструментом – голка Куликовського. Вводиться голка в нижній відділ носової раковини. На даній ділянці товщина медіальної стінки мінімальна, тому введення голки не представляє особливих труднощів. Голка повинна бути спрямована до зовнішнього куточка ока.

Якщо лікар проводить маніпуляцію правильно, голка буде входити без особливих зусиль, коли вона досягне потрібного ділянки, відчується провал. Після пункції лікар робить голкою кілька невеликих проколів, щоб полегшити процедуру по забору рідини з гайморових пазух.

Після проколу лікар обробляє гайморові пазухи антисептичним розчином. У деяких випадках буде потрібна повторна пункція. Залежно від тяжкості кінічного випадку, після проколу встановлюється спеціальний дренаж, за допомогою якого проводяться подальші медичні маніпуляції.

Можливі ускладнення

Пункція гайморових пазух, незважаючи на простоту процедури, несе в собі можливі ризики ускладнень. У пацієнтів після даної маніпуляції може відкритися кровотеча, що пов’язано з пошкодженням дрібних кровоносних судин. Обсяг крові незначний, кровотеча легко зупиняється.

На сьогоднішній день, незважаючи на ефективність пункції, серед лікарів все частіше заходить мова про доцільність пункції гайморових пазух. При цьому захворюванні можливе проведення ефективного медикаментозного лікування, а процедура пункції, хоч і використовується місцеве знеболення, не є особливо приємною, викликаючи дискомфорт. До того ж дітям проводити її не рекомендується.

Хоча обійтися без пункції в деяких випадках не представляється можливим. При сильній закладеності гайморових пазух, коли в них знаходиться пробка із слизу, медичні препарати не допоможуть її розсмоктати і вивести назовні слиз, що скупчився.

На сьогоднішній день є тенденція до проведення комплексу заходів в лікуванні гаймориту – спочатку проводиться медикаментозна терапія, далі йде пункція гайморових пазух, після якої пацієнтові знову прописуються лікарські засоби, що допомагають швидше відновити організм і запобігти ризику виникнення рецидивів.

Антибактеріальні препарати використовуються після пункції з метою знищення патогенної інфекційної мікрофлори і допомагають повністю вилікуватися від гаймориту.